РОМАН ВИБРАНОВСЬКИЙ (УКМЦ) : ТАРАС ТКАЧУК (Dixi group)
ЗАБРАТИ ВИМИКАЧ
У МОСКВИ ТА ОЛІГАРХІВ
Чому фінансові взаємини в електроенергетиці потребують кардинальних реформ (і кому це дуже не сподобаєтсья)
Коли Ви чуєте щось про "ринок електроенергії" – це не більше ніж термін. Ринкових відносин в сфері генерації, розподілу, доставки електроенергії насправді немає. Спосіб, яким розподіляються грошові потоки в цій сфері в Україні вигідний обмеженому колу чиновників, власників електростанцій, шахт та обленерго. Через відсутність конкуренції ми, споживачі, платимо фінансово-промисловим групам за використання станцій та мереж, побудованих СРСР. З огляду на структуру власності генеруючих компаній та обленерго прибуток кожної з компаній залежить від близькості того чи іншого олігарха (власника) до діючої влади. .

Це загрожує національній безпеці, гальмує економічний розвиток, не створює конкуренції і неминуче призводить до підвищення цін.

Після революції Гідності група експертів, небайдужих урядовців та незалежних депутатів знову намагається змінити правила ринку, запровадивши нові, відпрацьовані у розвинутих країнах світу правила, побудовані на конкуренції та інноваціях. Якщо їм вдасться, то ми зможемо забрати контроль над енергетикою від олігархів. Нескоро – реформи в цій галузі провадяться роками. Знадобиться 5-10 років наполегливої роботи, мобілізації експертів, чиновників, політиків і громадськості щоб реформи в електроенергетиці запрацювали. Але без першого кроку – ухвалення закону про ринок електроенергії – ми неминуче прийдемо до повної деградації минулої системи, основи якої закладені ще за часів СРСР.

Які проблеми повинен вирішити ринок?
Планова економіка
Всі гроші, які рухаються на ринку, де-факто контролюють державні установи та підприємства.
Добовий графік споживання електроенергії. Ввечері, коли з'являється "пікове" навантаження, Україна не може обійтися без ТЕС, що спалюють вугілля
Сучасне державне підприємство "Енергоринок" насправді вводить в оману своєю назвою. Строго кажучи, ринку електроенергії в Україні не існує. Скільки і якої енергії потрібно щодня (і скільки вона коштує) визначають на основі формул, розрахунків та закритих даних.

Головна проблема в тому, що електрика – товар, який не можна зберігати в промислових масштабах. Його треба виробляти саме в той момент, коли люди споживають електрику.

Вдень – більше, вночі – менше. Щодня диспетчер державної компанії "Укренерго" визначає які енергоблоки вмикати, і скільки енергії потребує країна. Сама система детально описана тут.

Проблема в тому, що вартість енергії різна. Атомна енергія дешева, але атомні станції не можуть швидко "маневрувати" і змінювати потужність. Гідроелектростанції й теплові станції навпаки, можуть забезпечувати споживання в різні години доби. Тому ввечері, коли з'являється "пікове" навантаження вмикаються блоки ТЕС і спалюють вугілля.
Хто і як розподіляє потік коштів, які споживачі платять за електроенергію.
Усі гроші за спожиту електроенергію за певними формулами розподіляє те саме ДП "Енергоринок". Частину - атомним станціям, які виробляють дешеву енергію, але не можуть збільшувати потужності в вечірній час, коли споживання сильно збільшується. Багато – тепловим станціям, які можна легко вмикати. Частину – гідроелектростанціям. Вони виробляють дешеву електрику, можуть вмикатися будь-коли, але їх потужності мінімальні.

Головна проблема власне, в цій системі. Роками ціна розраховується з "собівартості" кожної станції. Компанії що володіють ними, подають регулятору (НКРЕ КП) дані про те, скільки коштує виробництво, скільки витратили на розвиток та амортизацію.... Так визначається ціна електрики. Відтак компаніям вигідніше, щоб "собівартість в тарифі" була більшою, а не меншою.

Наслідки ми знаємо з історії. Якщо ціною керує не "невидима рука ринку", а хтось в "ручному режимі", починається гра зі статистичними даними. І якщо раніше до ціноутворення просто "були питання", то після Революції Гідності питання переросли в скандали.

Ніхто не розуміє, наприклад, чому теплова електроенергія коштує сьогодні так дорого. Останні два роки регулятор визначає дуже високу ціну за теплову енергію, яку виробляють теплові станції. Причина – рішення, за яким вартість вугілля "в тарифі" закладається за формулою "Роттердам +". Це так, ніби ми возили би вугілля для теплових станцій за ціною на біржі в місті Роттердам плюс перевезення звідти ж. Аргументом НКРЕКП при затвердженні такої методики формування оптово-ринкової ціни була необхідність забезпечення автономії поставок антрациту від зони АТО. Однак, теплова генерація, отримавши додаткові кошти в тарифі, у 2016 році практично не здійснювала імпортних поставок.

Ще одна проблема – "промислові споживачі" платять більше, ніж звичайні, "побутові". Це така спроба закрити очі людям на справжню ціну. В рахунках вона одна, а підвищена закладається в ціну товарів та послуг. Адже бізнес та підприємства беруть гроші не з повітря, а зі споживачів.
+ олігархізація всієї країни
Система відносин насправді дуже вигідна для кількох власників та чиновників, яких за законом не можна називати монополістами.
Дані Антимонопольного комітету України
Хто отримує вигоду з такої дивної, неринкової системи? Відповідь на це питання дав свого часу Антимонопольний комітет України. Він спромігся назвати ситуацію "такою, що має ознаки монопольного становища" для трьох компаній".

"Енергоатом", який забезпечив 55,6% енергії в 2015 році (належить державі)

"ДТЕК", які забезпечили 24,8% електроенергії (належать Ренату Ахметову)

"Укргідроенерго", які забезпечили 4,8% електроенергії в 2015 році (належить державі)

Законодавство України виписане таким чином, що жодну структуру де-юре не можна назвати монополістом. Але фактично кілька людей, зібравшись між собою, можуть вирішити: хто і скільки зароблятиме. Державна приналежність "Енергоатому" не має заспокоювати. Керівництво цієї компанії (як і державної "Центренерго" яка має три теплові електростанції) регулярно потрапляє в корупційні скандали. Народний депутат Микола Мартиненко навіть склав мандат члена парламенту через звинувачення в причетності до оборудок навколо АЕС. В народного депутата Ігора Кононенка це вимагають зробити колеги. Його звинувачують в причетності до непрозорих схем закупівлі вугілля для ТЕС.

Фактично український ринок електроенергії є ринком монополістів. Доступ третіх гравців обмежений або неможливий. Ситуацію міг би змінити імпорт електроенергії – це можливість створити ін'єкцію в систему ззовні. Допомогти створити конкуренцію могли би сусіди, є можливість імпортувати 1000 МВт з Білорусі, близько 500 МВт з Молдови 600-800 МВт з Європи. В деяких випадках ціна на електроенергію буде на 30% меншою, ніж імпорт вугілля, з подальшою його доставкою і перетворенням в електроенергію. Але питання відкриття імпорту вимагає сильної політичної сміливості.

Ситуація ще більше ускладнена через те, що дві державні і чотири приватні станції спалюють вугілля марки "А": антрацит. Воно видобувається лише на території, непідконтрольній українському урядові і після початку блокади його доведеться імпортувати морем з інших держав. При цьому ціна вугілля буде більшою, а навколо тарифів знову почнуться суперечки (бо ми так і не дізналися чи чесно вони були пораховані і до блокади)
Новітні технології 1920-го року
Станції та мережі, що живлять Україну, побудовані Радянським Союзом. Розробники плану ГОЕЛРО пишались би системою. Але надворі XXI століття, і потрібно переходити на нові технології. Сучасний стан відносин ніяк не стимулює інвестиції.
Змієвська ТЕС
Криза економіки, війна на Сході, анексія Криму, блокада призвели до істотного падіння споживання електроенергії за останні роки. На додаток теплі, короткі зими останніх трьох років рятують енергосистему від перевірок на міцність. Запас ресурсу, який був закладений в радянській час величезний, адже система була націлена на експансію в Європу. Але він колись закінчиться.

З початку незалежності Україна не збудувала ще жодного великого блоку генерації електроенергії. Викиди в повітря та неефективність станцій перевищують будь-які норми ЄС, і дозволяють екологам заявляти: Україна перетворюється в задній двір Європи, що виробляє енергію зі шкодою довкіллю. Відновлювальні джерела (вітрові та сонячні станції) поки що в зародковому стані, і забезпечують не більше одного відсотка енергії. Більше того, "дешевизна" атомної енергії викликана саме "ручним" режимом управління цінами. Адже в ціну атомної генерації входить лише ядерне паливо та діяльність станцій. Якщо порахувати, скільки коштів колись доведеться вкласти в те, щоб атомні станції закрити та утилізувати радіоактивні відходи (а також відпрацьоване ядерне паливо), то енергія стане дорожчою, ніж будь-яка інша.

Відновлювальна ("зелена") енергетика – перспективний напрямок, але без модернізації сучасних потужностей: атомних, теплових та гідроелектростанцій, про розвиток та екологію можна не згадувати. Для розвитку необхідні інвестиції, але і тут проблема. Інвесторам в Україні не раді. Три теплові станції, що належать державі, ніяк не можуть продати - переносять з року в рік. Тому інвестиції поки в планах. Які навряд чи стануть реальністю, якщо система ухвалення рішень та ціноутворення і далі буде відбуватися в "ручному режимі".
Не в кращому стані знаходяться електромережі. Зношеність мереж - одна з критичних проблем системи. Йдеться не стільки про "магістральні" мережі скільки про капілярну систему доставки, якою оперують обленерго, і яка закінчується в наших будинках. В теперішніх власників мереж немає жодного бажання інвестувати в їх покращення, адже зекономлені кошти не йдуть їм у прибуток, а навпаки - віднімаються від тарифу. За деякими даними втрати в цих мережах можуть становити 12-14%. За даними НКРЕ КП, фактичний обсяг фінансування (виконання) інвестиційних програм розподільчих компаній у 2015 році склав 2 044,2 млн. грн (без ПДВ), або 58,1% від запланованого. Але як вияснили свого часу в мережі "ОПОРА", ніхто з обленерго не зміг пояснити ефекту від виконання інвестиційних програм. Іншими словами - ми з вами заплатили за покращення мережі. Але відчути його не можемо.

Ба більше. Ми навіть не знаємо наскільки вразливі мережі перед сучасними кіберзагрозами. Наприкінці 2015 року світові медіа написали про атаку на низку українських обленерго. Хакери зуміли увійти в мережі диспетчерських центрів та просто припинити постачання електроенергії. Ситуацію вдалося швидко налагодити, але не через якісну протидію вірусам, а через резервні і досі працюючі схеми управління. По суті, завдяки винаходам початку промислової революції: телефону та рубильнику. Американські партнери кілька раз приїжджали до України та пропонували допомогу в створенні спеціального підрозділу для боротьби з кіберзагрозами. Міненерго висловило зацікавленість і з того часу повторює зацікавленість щороку.
Але і в цій ситуації монополісти знаходять спосіб заробити. Експерти громадянської мережі ОПОРА проаналізували дані щодо технологічних втрат енергії в мережах. Нормативи втрат (за які ми платимо) значно більші за фактичні втрати у всіх обленерго, крім Запорізького.

Постає питання: як розраховували "нормативи" , що закладаються у тариф для споживачів – як населення, так і підприємств?

Якщо нормативне значення завищене – це свідчить про те, що в енергокомпаній немає стимулу модернізувати мережі. Їм це все одно компенсують кошти, отримані з тарифу. Споживач заплатить.
Хто зверху?
Світова практика проста: правила повинні функціонувати так, щоб ринок був залежним від споживача. Той, обираючи постачальника, вирішує хто кращий. В Україні споживач не вирішує нічого.
Дані НКРЕКП
Чи давно Ви виставляли комусь претензію за частоту в мережі та якість? Це серйозні речі – чого вартують зіпсовані побутові прилади, яких не врятували запобіжники. На відміну від європейського ринку, де Ви можете обрати і швидко змінити постачальника, споживачі в Україні не є частиною ринку. Фактично, права у них забирає "псевдоринок" з регульованими цінами, що встановлюються щомісячно постановами регулятора.

Тому боротьба споживачів з постачальниками, що не зацікавлені в покращенні якості послуг за відсутності ринку, нагадує боротьбу з вітряками. За даними НКРЕКП, у 2015 році зареєстровано 24 324 звернень заявників щодо спірних ситуацій, які склались між ними та електропостачальниками. Найбільша кількість звернень зі спірних питань надійшла до «Київенерго» – 8289, «ДТЕК Дніпрообленерго» – 5963, «ДТЕК Донецькобленерго» – 2633 та «Київобленерго» – 2737.

Левова частка (92,7%) звернень споживачів стосувалась питань надійності та якості електропостачання, розрахунків за спожиту електричну енергію, застосування тарифів та надання пільг, питань обліку електроенергії та отриманням, узгодженням та виконанням технічних умов приєднання до мереж.

Для захисту прав споживачів в суперечках з монополістами в перехідних та нових умовах в ЄС існує інститут енергетичного омбудсмена. Це структура, яка повинна взяти на себе питання забезпечення якісних послуг, відстоювати інтереси споживача.
Джерело: офіс ефективного регулювання BRDO
У світі є рецепт покращення якості постачання послуги. Монополію на використання дротів, що йдуть до вас, завжди має одна організація – така природа енергопостачання. Щоб зацікавити монополіста покращувати якість потрібно дві речі: незалежний регулятор та діюча система RAB-регулювання.

"Незалежний регулятор" це комісія, яка здійснює нагляд за формуванням тарифів. Вона повинна бути поза політичними та бізнесовими впливами та мати максимальну довіру з боку бізнесу та споживачів. Про українську НКРЕ КП так не скажеш. Її роботу критикують за непрозорість ухвалення рішень та рішення, з яких фінансовий прибуток мають конкретні фінансово-промислові групи (див. вище). Починали критику політики, потім нерозуміння висловлювали незалежні експерти, а нещодавно листа з критикою роботи комісії надіслав навіть єврокомісар Шефчович.

На фоні цих суперечок розгортається ще один скандал. В листі до Президента Порошенка єврокомісар згадує не лише формулу "Роттердам +" але і рішення про нові ставки приєднання до електромереж. Це ще одна ринкова новація, ухвалена НКРЕ КП під гаслом найкращих намірів. Адже ще минулого року підключитися до мережі бізнесу чи "зеленій генерації" було дуже важко – їм ставили палки в колеса і вимагали неформальних "проплат". Вирішити проблему потрібно було давно, адже підключення до мереж сильно впливало на позицію України в рейтингу Doing Businness.

За новими ставками це тепер дуже дорого. Методологія обрахунку була обрана в спосіб, дуже вигідний самим обленерго, адже залежить від вартості їх активів. Якщо систему не змінять, то нас чекає ще й підняття тарифів на доставку електрики. В результаті RAB-регулювання, яке працює в Європі, перетвориться в ще один скандал "Роттердам" +
Вперед до "русского мира"
Система постачання та розрахунків сьогодні ніяк не наближує нас до ЄС. За побудовою системи ми досі ближчі до ворожої Росії ніж до європейських партнерів.
Яким має бути ринок електроенергії за єворпейськими правилами?
На сьогодні об'єднана енергетична система України працює паралельно з системами країн СНД, Балтії, і в тому числі і з Росією. ОЕС України зʼєднана із сусідніми країнами електромережами різної напруги, причому з російською – найбільш тісно.

Балансування енергосистеми України за рахунок перетоків з країною-агресором є прямою загрозою для енергобезпеки. Єдиним варіантом уникнути енергетичного шантажу з боку РФ є адаптація енергосистеми до європейських стандартів і перехід в європейську синхронну зону (обʼєднання енергосистем ENTSO-E). Цьому проекту вже більше 10 років, але тільки в останній рік Україна почала здійснювати конкретні кроки не лише на папері. Щоправда, якщо з російською енергосистемою можна працювати більше-менше за домовленістю, то за балансування з європейцями неминуче доведеться платити. Тільки модернізація обладнання електростанцій до європейських вимог вимагає кілька мільярдів доларів вкладень, 5-7 років і вирішення складних політичних питань з зоною АТО.

Однак це не можливо без прийняття необхідного законодавства та, головне, повної відповідності правил на ринку електроенергії так званому "третьому енергетичному пакету" – зведенню правил за якими працюють в ЄС. Власне, там прописана необхідність конкуренції, вільного ціноутворення, незалежного регулятора та інших правил, створених з думкою про споживача.

Втім, коаліція, уряд та Президент поки не поспішають з ухваленням необхідних для цього законів. А ухвалений, наприклад, закон про незалежного регулятора не поспішають виконувати. Така ж доля в багатостраждального документу під назвою "енергетична стратегія до 2035 року" – її постійно обговорюють та переписують, але не ухвалюють.

Не дивно: в документі потрібно визначатися скільки вугілля, атомної енергії та інших джерел ми хочемо через 10, 20, 30 років. І поки ми відкладаємо це рішення, в ЄС уже говорять про "четвертий енергетичний пакет": систему відносин, яка покликана збільшити кількість відновлювальних джерел енергії, створити робочі місця та зменшити шкоду довкіллю. Ми знову на кілька кроків позаду.
Україна в 2035 році : альтернативна версія
Все може бути інакше
It is necessary to choose a visual aid that is appropriate for the material and audience.
Уявіть собі Україну в 2035 році зовсім інакшою. Існує незалежний регулятор, якому довіряють. І який завдяки відкритим даним показує в режимі "он-лайн" як формуються тарифи на послуги монополістів.

Монополістів менше: незалежні трейдери купують електроенергію у виробників за різними цінами і формують пакети послуг для споживача.

Ми з вами - споживачі - отримуємо послугу так само легко як і послугу мобільного зв'язку. Не сподобалася ціна чи зацікавилися бонусною програмою? Змінили постачальника в інтернеті або на касі супермаркету.

Конкуренція призводить до того, що електростанції постійно покращують свою роботу - треба конкурувати і між собою і з генерацією країн ЄС.

Щоразу перед купівлею нового авто сім'я не лише обирає марку та колір, але і енергію. Що дешевше найближчі кілька років? Електрика? Дизель? Бензин?

Інфраструктура дозволяє усе. Це ж ринок. І ми до нього можемо дійти. Якщо зробимо перший крок. Новий закон про ринок електроенергії – не "чарівна паличка". Це тільки початок. І протягом впровадження реформ хтось навіть захоче використати зміни для власного збагачення. Але "чарівних паличок" не існує, існує потреба працювати – відкрито і в інтересах споживачів.
© Український кризовий медіа-центр / Бізнес Цензор / DIXIGroup
Проект комунікації реформ УКМЦ підтримується міжнародним фондом "Відродження"
ФОТО: ОЛЕГ СТЕЛЬМАХ, skyandmethod.com (https://www.facebook.com/elektraua)
Made on
Tilda